“With great pleasure I immersed myself in the streets, which I had previously passed without notice; I examined the buildings, every courtyard, gazed at the windows and the flowerpots on the windowsills, as though I were trying to find at least some trace of the old Lviv, that vanished world, which will never return, because neither will those who left it return…all that is left is stone, and everything else — the people, language, culture — has disappeared and become but a dream.”
(Yuriy Vynnychuk from his book Tango of Death)

***

“З особливою насолодою я пірнав у вулички, які раніше проминав, не зупиняючи на них погляду, оглядав будинки, кожне подвір’я, дивився на вікна й на вазонки на підвіконнях, мовби намагаючись відшукати бодай слід старого Львова, того зниклого світу, який уже ніколи не повернеться, бо не повернуться й ті, хто його покинув…залишився тільки камінь, а все інше — люди, мова, культура — усе це зникло і стало сном.”
(Винничук “Танґо смерті”)