Існує декілька відмінностей між тим українським алфавітом, який вживається в діаспорі (я маю на увазі общини, які утворилися з третьої хвилі еміграції (1940-1950-ті роки), багато представників якої були вихідцями з Західної України і зокрема з Галичини, і тим, який прийнятий в Україні. Йдеться про різницю в тому, як ми називаємо сам алфавіт, як ми називаємо літери, а також в мелодії, на яку ми його співаємо (і власне в тому, що одні не співають алфавіт взагалі). Ще про одну відмінність я дізналася недавно, а саме про місце м’якого знака в алфавіті.
Як я зауважила, в Україні в алфавіті м’який знак стоїть не в кінці, а на третьому місці від кінця. Це мене добряче здивувало, коли я вперше про це дізналася. Проте ця зміна була введена відносно недавно. В 1993 році м’який знак перенесли з кінця на місце перед літерою «щ», як це є в російському алфавіті.
Свого часу перенесення м’якого знака мотивували потребами комп’ютерного кодування абетки, зокрема збереження однакового порядку розташування літер української та російської абеток (тоді українські літери, відсутні в російській абетці, були розташовані в таблиці кодування окремо, поза абеткою). Нині цей аргумент цілком втратив актуальність хоча б тому, що після повернення на належне місце літери г відмінності між порядком літер у двох абетках починаються вже від п’ятої позиції і місце м’якого знака визначального значення не має. Водночас цілком нелогічним є перебування всередині алфавіту літери, яка не відповідає окремому звукові. (https://r2u.org.ua/node/140)
Отже, якщо в Україні зараз цей знак на третьому місці від кінця — в діаспорі він досі наприкінці.
Щодо інших відмінності між алфавітами, то в діаспорі ми вживаємо, переважно, слово «азбука», чи «абетка», в той час, коли в Україні поширеним є слово «алфавіт», або «абетка» (для дітей).
Коли ми співаємо алфавіт (принаймні у моїй спільноті в Чикаго), ми називаємо лише самі звуки (а, б, в, г, ґ, д…), а в Україні до приголосних звуків додають звук «е» (а, бе, ве, ге, ґе, де…), як показано нижче.
Я вчилася співати алфавіт на мелодію стрілецької пісні «Ой там на горі січ йде». Це було ще однією ознакою галицького впливу на діаспорську спільноту. Але я не знаю, наскільки ця пісня була поширена за межами моєї спільноти.
Що стосується м’якого знака (який ми, до речі, називаємо «мягким», а не «м’яким», як в Україні), то він не просто завжди стояв в кінці, а навіть у пісні про алфавіт є фраза «мягкий знак, на кінці».
Щоб проілюструвати різницю, нижче показано два алфавіти. На першому фото — алфавіт, який висів у мене в кімнаті, коли я була малою. На другому — сучасний алфавіт, яким користуються діти в Україні зараз. Зверніть увагу на останній рядок і місце м’якого знаку.
Читайте також: Лексикон третьої хвилі української діаспори
