Кароль Ліпінський: скрипаль і диригент першого львівського театру

Родина Ліпінських Мій пра-пра-пра-пра-пра-прадід звався Фелікс Ліпінський. Він народився в Закличині, біля Тарнова. Можна припустити, що його життя мало чим відрізнялося від життя інших талановитих селянських дітей. Ймовірно він навчався музиці в одному з численних монастирів, а потім почав кар’єру вчителя при аристократичних дворах, де давав уроки гри на кількох […]

Read More

Старовинний український правопис на родових могилах

Найдавніший україномовний надгробок моїх предків, який мені вдалось знайти – це могила моєї пра-пра-прабабусі, яка називалася Анна Давидович. (Більше про Давидовичів можна прочитати в статті «Еволюція метричних книг у Галичині (1760-1830)»). Анна померла в 1883 році і похована в селі Лучківці, в годині їзди від Львова. Її чоловіком був німець на […]

Український алфавіт і м’який знак

Існує декілька відмінностей між тим українським алфавітом, який вживається в діаспорі (я маю на увазі общини, які утворилися з третьої хвилі еміграції (1940-1950-ті роки), багато представників якої були вихідцями з Західної України і зокрема з Галичини, і тим, який прийнятий в Україні. Йдеться про різницю в тому, як ми називаємо […]

Вінілові платівки української діаспори

Музика – це чудовий спосіб спілкувавання зі своєю спадщиною, і тому не дивно, що українська музика процвітала в діаспорі, створювалось багато чудових гуртів, які допомагали громаді не втрачати зв’язок з їх культурною спадщиною. І дійсно, саме ці записи українських народних пісень стали однією з причин моєї любові до України. Будучи […]

Зникнення галицького акценту і як він зберігається в діаспорі

Лексикон, про який я писала тут і акцент діаспорської спільноти у Північній Америці (а саме спільноти, яка утворилася з представників третьої хвилі еміграції 1940-х-1950-х рр., більшість з яких походили з Галичини) певним чином відрізняється від тих лексикону і акценту, які можна почути в Західній Україні сьогодні. В діаспорі вони збереглися […]

Зникнення галицького лексикону і як він зберігається в діяспорі

Або лексикон третьої хвилі української діяспори Коли я переїхала до України, мені довелося вчити всі нові українські слова. Виявилося, що все життя я говорила галицькою/діяспорською українською мовою, яка містить багато діалектизмів, полонізмів та архаїзмів. Щоб прослідкувати різницю між обома мовними варіантами, а також щоби задокументувати те, як говорить моя сім’я, я […]

Ровер – Велосипед по-Галицьки

У діяспорі (я маю на увазі общини, які утворилися з третьої хвилі еміграції (1940-1950-ті роки) ми називаємо велосипед «ровер» — слово, яке широко використовувалося в Західній Україні до початку Другої світової війни. Зараз в Україні слово «велосипед» набуло більшого вжитку, але люди в Західній Україні, особливо в селах, як і раніше […]

Балада та Оркестр св. Миколая

«Ballada o świętym Mikołaju» (Балада про Святого Миколая) — це красива пісня про сумну долю лемків, які у 1944-46рр. були насильно переселені з землі своїх предків до радянського союзу, а у 1947 під час операції «Вісла», до західних та північних областей Польщі. Як бачимо у кліпі цієї пісні, у південно-східній Польщі […]

Про львівські написи: “Дім з вітражем”

Про львівські написи, з книжки Жанни Слоньовської “Дім з вітражем” (с.68): Я завжди намагалася читати місто як книгу, але виявилося, що ось він – знає абетку. Біля фасаду одного будинку, з якого недавно обвалилася штукатурка, він сказав: – Це мовою їдиш: ,,кава, чай, молоко”. Що року на весну Львів линяє, […]

Винничук: У пошуках сліду старого Львова

  “З особливою насолодою я пірнав у вулички, які раніше проминав, не зупиняючи на них погляду, оглядав будинки, кожне подвір’я, дивився на вікна й на вазонки на підвіконнях, мовби намагаючись відшукати бодай слід старого Львова, того зниклого світу, який уже ніколи не повернеться, бо не повернуться й ті, хто його […]