Або лексикон третьої хвилі української діяспори

Коли я переїхала до України, мені довелося вчити всі нові українські слова. Виявилося, що все життя я говорила галицькою/діяспорською українською мовою, яка містить багато діалектизмів, полонізмів та архаїзмів. Щоб прослідкувати різницю між обома мовними варіантами, а також щоби задокументувати те, як говорить моя сім’я, я почала вести словник.

Список слів вийшов доволі обширним. Наскільки мені відомо, багато родин в українській діяспорі вживають слова схожі до тих, які вживала я. Тож я вирішила опублікувати свій словник.  До того ж, це є спробою зберегти західний діалект української мови, яким досі ще говорять у Північній Америці, та який, одначе, вже поволі зникає.

Звичайно, це не перша спроба створити словник різних українських діалектів.  Багато списків львівських, або галицьких слів публікувалися в інтернеті, як наприклад цей. Видавалися також книги, як наприклад Гвара, або недавно опублікований на більш ніж 800-х сторінках словник під назвою «Лексикон Львівський».  Останній містить багато слів з мого списку, але не всі. Тому, на мою думку, поле для досліджень діяспорської мови все ще залишається.

Галицький діалект

З історичних причин в Галичині сформувався особливий діалект української мови. Українці Галичини проживали по сусідству з поляками і постійно чули польську мову, яка була офіційною і переважала в містах і містечках. Також було багато польсько-українських шлюбів. Тому галицький діалект має багато спільного з польською. Окрім того, на відміну від решти України, Галичина ніколи не була у складі Російської імперії, тому українська мова тут зазнала менше утисків і впливу російської. Коли ж Галичина приєдналася до решти України у складі Радянського Союзу, то мова у ній теж почала змінюватися під впливом русифікації, стандартизації, а також внаслідок природного мовного розвитку.

Українська діяспора

З іншої сторони, галицький діалект, включно з його лексикою, вимовою і правописом, досить добре зберігся в діяспорі.

Цьому сприяли кілька факторів, а саме:

• велика кількість іммігрантів з Галичини в багатьох діяспорських общинах.
• Дуже повільний розвиток мови в діяспорі. Збереження в ній певних старих слів, особливо тих, які стосуються технологій. Наприклад, «загасити світло» походить ще з часів, коли для освітлення використовували вогонь, або «перо» (в значенні «ручка»), нагадує про гусяче перо для письма.
• відсутність русифікації мови в діяспорі.

Щоб було зрозуміло: коли я вживаю слово «діяспора», я маю на увазі общини, які утворилися з третьої хвилі еміграції (1940-ві -1950-ті роки), багато представників якої були вихідцями з Західної України і зокрема з Галичини. Хоча думаю, що в старших українських общинах мова була подібною, оскільки дві перші хвилі іммігрантів теж походили з Західної України (Галичини, Буковини, Прикарпаття). Та все ж саме представники третьої хвилі почали становити більшість в житті общин у різних районах Північної Америки, особливо в таких містах, як Чікаґо.

Я виросла в українській спільноті в Чикаго, де в багатьох українських організаціях, таких, як «Рідна школа», «Пласт», «СУМ», вживався діалект, яким говорила моя сім’я. Тому, навіть, якщо хтось походив з Центральної, чи Східної України, то найчастіше він потрапляв під вплив галицької мови, якщо був залучений до спільноти. По суті, моя бабуся по татові походила з Центральної України з російськомовної сім’ї, але оскільки її чоловік був з Бойківщини на Прикарпатті, то в основному вона перейняла західний український діалект.

Галичина сьогодні

Деякі з «діяспорських» слів можна почути на Західній Україні і сьогодні, але переважно у сільській місцевості і від людей старшого покоління. Для сучасного українця, особливо молодого, діяспорський діалект видається дуже застарілим, навіть у тих районах, звідки походить сам діалект. Деякі слова справді застаріли, однак більшість є діалектизмами, які збереглися в діяспорі, але зникли в Україні.

Та є декілька слів, які широко вживаються всіма поколіннями у Львові та інших галицьких містечках. Наприклад, «ровер». Деякі слова починають відроджуватися у сучасній мові завдяки тому, що все більше зростає інтерес до історії Львова і старої мови. До прикладу, багато сучасних ресторанів і кав’ярень вживають саме цю стару львівську/галицьку лексику в своїх меню.

Порівняння з польською і російською мовами

До багатьох слів у моєму словнику я дописала переклад на російську, або польську мови. Порівнявши, можна легко помітити, що «діяспорські» слова схожі до польських, а багато слів з «літературної української» – до російської. Це зовсім не означає, що такі слова є обов’язково полонізмами, чи русизмами. Просто слід пам’ятати, що польська мова мала значний вплив на розмовну мову в Західній Україні. А також те, що після Другої світової війни українська розмовна мова зазнала сильної русифікації на Заході України. Тому в ній є багато русизмів.

В книзі «Contested Tongues»: Language Politics and Cultural Correction in Ukraine» Лади Біланюк описані деякі особливості русифікації української мови. Деякі приклади подані в таблиці:

Особливо цікаво спостерігати випадки, в яких буває навпаки: коли діяспорське слово ближче до польського і російського, ніж до літературного українського (наприклад, «важне»), або ближче до російського, ніж до польського, чи українського.  Як написав у коментарі до однієї з моїх попередніх статей Andrew Sorokowski, це можна пояснити тим, що ці слова мають старе слов’янське походження. «Деякі старі галицькі слова здаються сучасним українцям русизмами. Наприклад, «воздух». Проте воно є просто старим церковнослов’янізмом, який набув поширення у 19-му столітті завдяки Греко-католицькій церкві».

Цікаво також спостерігати, як слово в одній мові має зовсім інше значення в іншій (наприклад «склеп»).

Тому за кількома очевидними винятками, я не можу знати, чи слово є русизмом, полонізмом, чи слов’янізмом. У будь-якому разі я не маю на меті визначити, який діалект, чи яке слово є кращим, чи більш автентичним, а лише візуально співставити мови.

Основні зміни

Деякі тенденції, які я виявила між «діяспорською» мовою і «літературною українською»:

• Слова жіночого роду набули чоловічий рід.
• є замінено на е.
• ія замінено на іа.
• ль, льо, ля, лє замінено на л, ло, ла, ле відповідно.
• ґ замінено на г.
• ф замінено на п, хв або х.
• и замінено на і на початку і в кінці деяких слів.

Деякі з цих спостережень пов’язані з орфографічними правилами, введеними у 1933 році з метою русифікації української мови. Таблиця нижче (за джерелом Ірини Фаріон «Мовна Норма») детально описує деякі зміни, які були внесені до офіційної української орфографії, що була прийнята кілька років раніше. Стандартизована українська орфографія 1929 року (правий стовпчик), також відома як «скрипниківський», продовжувала використовуватись українцями у Галичині та діяспорі навіть після орфографічних реформ 1933 року, але коли Галичина потрапила під владу Радянського Союзу після Другої світової війни, вона теж змушена була відповідати офіційним орфографічним нормам. Таким чином, лише діяспора дотримувалась правил «скрипниківського» правопису до певної міри й донині.

Буква Ґ

Одним із способів, яким радянська орфографія 1933 року зблизила дві мови, було виключення букви “ґ”, оскільки вона була оригінальною особливістю української мови. І хоча ця літера була відроджена в Україні у 1999 році, донині вона рідко використовується в Україні. З іншого боку, “ґ” завжди використовувалась у діяспорі, тому її можна знайти у багатьох словах, які в Україні вимовляються зі звуком “г”, наприклад, ґудзик, ґітара, ґазета, балаґан, ориґінально.

Буква Ф

Історія вживання букви «ф» в українській мові теж доволі складна і цікава. Як пише Вікіпедія, у слов’янських мовах ця буква вживається, як правило, у словах іноземного походження (з грецької, латини, германських мов).

«Лінгвістичного втручання зазнали правила граматики, морфології та орфографії. Метою було асимілювати українську мову до російської і зробити її більш «політично коректною»…. Транслітерація слів грецького походження була змінена і асимільована до прийнятої в російській мові. Наприклад, транслітерація грецької букви «тета», була замінена з “т” на “ф”. Відтак слово «анатема» стало «анафемою», «мит» перетворився на «міф», (цитата з книги «Contested Tongues»).

Однак, якщо заміна деяких звуків на «ф» була одним із шляхів русифікації мови, то цікаво, чому сам звук «ф» був таким поширеним в Галичині до Другої світової війни, до русифікації. Я думаю, що причиною був вплив польської і німецької мов, оскільки в цих мовах звук «ф» часто вживаний. (У польській мові, цей звук, мабуть, поширився, під впливом німецької).

Отже, підсумовуючи, початково в українській мові було:
«квасоля», а не «фасоля» (від грецького «φάσηλος», яке перейшло в латинське phaseolus»);
«пляшка», а не «фляшка» (німецькою «Flasche»);
«шухляда», а не «шуфляда» (з австрійської німецької «Schubfach» або «Schublade»).

Хоча, хто знає, можливо, коли ці речі з’явилися в Західній Україні, вони початково мали в собі звук «ф».

Числівники від 11 до 20

Ще одна помітна відмінність полягає у способі написання (і, відповідно, вимови) числівників від 11 до 20. У галицькій українській ці числа раніше писалися “одинайцять”, “дванайцять” і т. д., тоді як сьогодні стандартний напис є з “д” замість “й”: “одинадцять”, “дванадцять” і т. д. Галицький напис, наприклад, можна знайти у “Hand-book of the Ruthenian Language” (Галицька) виданому в Канаді у 1905 році. Мені було важко перейти на варіант з “д”, тому я залишився при галицькому вимові, що часто викликає коментарі від друзів в Україні, які кажуть, що звучу, як їхні бабусі, коли вимовляю ці числа.

Інші відмінності

Кілька інших спостережень щодо відмінностей між діяспорською мовою і літературною мовою:

• у діяспорі більш вживане закінчення «-ові», аніж «-у» в давальному відмінку чоловічого роду.
• у діяспорі частіше відмінюються слова іноземного походження, як, наприклад, назви міст Чикаго, чи Торонто.
• у діяспорі рідше вживається орудний відмінок в деяких випадках.

Діяспорський словник

В цілому в мене вийшов список понад 600 слів. Тут повний список, який я склала за допомогою Google Spreadsheets. До багатьох слів додано переклад на російську і польську, а також примітки стосовно їх значення, або вжитку. Список можна фільтрувати за категорією, частиною мови, типом змін, та ін., що дає можливість прослідкувати певні тенденції.

В колонці «Diaspora» вказано форми, які вживає, передусім, моя сім’я. Більшість з них є загальновживаними в діяспорі, однак є також декілька специфічних слів, які відомі/вживаються тільки в моїй сім’ї.

В колонці «Standard Ukrainian» я старалася вказувати найбільш прийнятні/стандартні слова, які вживаються в Україні. Однак інколи я додавала слова, які найчастіше чую, навіть якщо з літературної точки зору вони не зовсім коректні.

До списку я внесла також слова і фрази, які відрізняються лише відмінюванням, а також відмінності у сталих виразах та приказках.

Звичайно, іноді «стандартні» українські слова стають відомі і вживаються також і в діяспорі.

Я припускаю наявність помилок в колонках з російським і польським перекладом, оскільки я не дуже добре володію цими мовами. Мені часто допомагали друзі, але інколи доводилось користуватися перекладом Google Translate.

Все написане є лише результатом моїх власних спостережень і я буду рада почути будь-які уточнення та коментарі. В подальшому я буду доповнювати і редагувати мій список.

Читайте також про діяспорський/галицький акцент тут.

Постскриптум

У 2019 році Україна прийняла нову орфографію, яка повернула певні риси орфографії 1929 року, згадані вище. Це, в свою чергу, зробило особливості «діяспорської» мови тепер прийнятими в Україні.

Нижче наведено деякі приклади правил, які були введені в Україні, але завжди приймалися в діяспорі:

• Деякі слова, що закінчуються на «і», тепер можна писати з «и»; наприклад: незалежности, крови, любови.
• Давальний відмінок чоловічого роду з закінченням «-ові» повернувся і тепер може використовуватися разом з «-у».
• Повернення написання «священик» як «священник». Повернення «є» замість «е» у словах проєкт і проєкція.
• Використання букви «ґ» розширилося на топоніми та прізвища: Ґорґани, Ґалаґан, Ґудзь.
• Повернення букви «т» замість «ф» у деяких словах; наприклад: «етер,» «катедра,» «міт» (хоча варіація з «ф» все ще приймається: ефір, катедра, міф).

Автор: Арета Ковальська