Зважаючи на те, як часто у Львові змінювалися назви вулиць та офіційні мови, можна лише дивуватися, як ми ще досі знаходимо по всьому місті таблички з назвами вулиць з попередніх епох.  Та, насправді, з довоєнних польськомовних адресних табличок залишилось досить багато (іноді буквально схованими під шаром фарби, або штукатурки) по всьому Львові.

Про перейменування вулиць у Львові

У минулому столітті правлячі режими у Львові змінювалися з пів дюжини разів: найбільшими з них були Австро-Угорська монархія – до 1918-го р., Річ Посполита – до 1939-го р., Радянський Союз – до 1941-го р., Нацистська Німеччина – до 1944-го р., Радянський Союз – до 1991-го р., та незалежна Україна до сьогодні. Кожен новий політичний режим здійснював широкомасштабні зміни в назвах вулиць, щоб відобразити новий соціальний і моральний порядок та викорінити національне минуле з існуючого культурного простору. Щодо Львова, то зміни тут стосувалися не лише назв вулиць, але й офіційної мови. Польська, німецька, російська та українська мови почергово змінювали одна одну. Більше того, вулиці змінювалися навіть тоді, коли політичний режим залишався той самий. Зміни назв вулиць відображали нові події, цінності, політичні погляди, вшановували нових героїв.

Відповідно, назви львівських вулиць зазнавали змін десятки разів. Одним із найкращих підтверджень цього служить Проспект Свободи, найбільший проспект у Львові, назва якого за останні 200 років змінювалася не менше ніж 17 разів.  Оскільки це головний проспект міста, то не дивно, що кожна нова політична верхівка розуміла, як важливо обрати йому таку назву, яка б відображала новий порядок і створювала нову колективну пам’ять.

«В Європі  знайдеться не так багато міст, у яких назви вулиць змінювались би так часто, як у Львові. Для прикладу, погляньмо на історію назв головної вулиці Львова, Проспекту Свободи. З кінця XVIII ст. цей центральний львівський проспект, який веде до Львівського театру опери та балету, мав назву Нижні вали. Пізніше ліва його сторона отримала назву Нижня Карла Людвіга, а права сторона – Верхня Карла Людвіга. Починаючи з 1871-го року права сторона проспекту була перейменована у вулицю Гетьманську. У 1919-му році назва лівої сторони вулиці, що вшановувала австрійського політичного діяча, була змінена на Легіонів. У 1940-му році радянські окупанти Львова перейменували проспект на вулицю Першого травня. У 1941-му році німецькі окупанти змінили одну частину вулиці на Opernstrasse (вул.Оперна), а іншу – на Museumstrasse (вул. Музейна). З 1942-го року, коли нацисти посилювали свій контроль у Львові, обидві сторони проспекту одержали назву Площа Адольфа Гітлера. У 1944-му назви Легіонів та Гетьманська на короткий час повернулися, однак згодом проспект знову почав називатися вулицею Першого Травня. З 1959-го року назва змінилася на Проспект Леніна, а з 1990-го року, коли хвиля політичних змін прокотилася Львовом, – на Проспект Свободи». Взято з Lviv Ecotour.

(Чудовим ресурсом про  перейменування вулиць Львова є проект Вулиці Львова від Центру міської історії, де, обравши будь-яку вулицю, можна отримати повний список її колишніх назв.)

Види адресного маркування

У 1871 році у Львові були введені послідовна нумерація та офіційні назви вулиць, замінивши собою конскрипційні номери Відповідно, вулиці Львова одержали польські назви, які замінили попередні німецькі назви. Деякі назви просто полонізувалися, інші – замінювалися повністю. Це відбувалося в часи, коли Галичина одержала автономію всередині Австро-Угорської монархії і польська мова отримала статус офіційної.

Адресні таблички з назвою вулиці і номером будинку, як частина нової системи нумерації, кріпилися до кожного будинку. Ці таблички були чотирикутної, або овальної форми, в основному білого кольору, з кольоровим обрамленням, яке позначало приналежність до певного району. Наприклад, таблички у Краківському районі були білими і мали зелене обрамлення.

Наступна зміна режиму відбулася у – 1919-му році, коли розпалася Австро-Угорська монархія і Галичина перейшла до Другої Речі Посполитої. Однак у цьому випадку багато назв вулиць залишились незмінними, оскільки польська мова, як і польська історична і культурна тематика вже були представлені в назвах вулиць до того.  Отож, таблички замінювалися тільки на тих вулицях, назви яких зазнавали змін. Та цього разу всі вони були чотирикутними.

Беручи це до уваги, ми знаємо, що довоєнні таблички, які ми сьогодні знаходимо на львівських будинках, датуються роком не ранішим, як 1871-й, а овальні таблички – не пізнішим, як 1919-й.  Окрім того, оскільки багато назв вулиць залишилися незмінними після того, як Друга Річ Посполита прийшла до влади в Галичині, імовірно, що багато чотирикутних табличок теж датуються часом до 1919-го року. Одним зразком таблички, який однозначно можна датувати міжвоєнним періодом, є табличка вулиці Офіцерської« (див. Колаж нижче), адже ця вулиця з’явилася лише 1928-го року.

Не дивно, що старе адресне маркування, яке і досі можна знайти у інших містах колишньої Австрійської монархії, наприклад у Відні, чи Перемишлі, мало чим відрізняється від львівського.

Таблички з назвами вулиць і номерами будинків

Старі і нові таблички

Двомовна табличка

Нижче зображена одна з, мабуть, небагатьох, якщо взагалі не єдина двомовна табличка з довоєнних часів, яка існує у Львові. Вона досі висить біля входу в собор Святого Юра, хоча її можна легко не помітити, тому що вона замальована шаром фарби і не виділяється на фоні стіни. Факт того, наскільки важливим був і залишається собор для української греко-католицької церкви і, відповідно, для національної ідентичності українців, пояснює, чому на цій табличці напис зроблено також українською мовою.

Адресні позначення як елементи архітектури

Хоча таблички з назвою вулиці і номером на кожному окремому будинку були найбільш типовими, існували також інші способи позначення вулиць. На відміну від стандартних табличок, назви вулиць (як і номери будинків) могли стати частиною архітектури та декорації будівлі. Тому ми знаходимо назви вулиць, вигравірувані на фасадах будинків, нанесені на скло, намальовані на керамічних плитах, викувані з металу, або викладені окремими літерами на фасаді під стилю будівлі.

Доля довоєнних адресних табличок

Незважаючи на те, що ми досі знаходимо багато зразків довоєнного адресного маркування, їх кількість все зменшується. Вони зникають під час реставрацій будівель, або потрапляють до рук злодіям.

Багато з них були перенесені до громадських місць і тепер прикрашають стіни кав’ярень, зокрема інтер’єр кав’ярні Штука та внутрішній двір польського ресторану Купол (хоча зараз їх там менше, ніж колись було) і ми маємо змогу продовжувати милуватися ними.

Нові таблички зроблені під старовину

Власники кількох закладів і приватних будинків вирішили повернути риси довоєнної естетики, тому на деяких будівлях бачимо нові таблички, виготовлені під старовину.

Нижче оригінальна табличка, на якій сучасна українська назва вулиці нанесена поверх старої польської.

Текст і фотографії: Арета Ковальська
Переклад: Оксана Карпа