На багатьох старших будинках Львова я почала помічати «вікна-привиди». Спочатку я думала, що це вікна, які свого часу були замуровані. Однак, дослідивши це питання, я дізналася, що насправді (принаймні у більшості випадків) це «сліпі вікна» — архітектурні елементи, що виглядають, як вікна, але без отворів. Вони використовувалися для збереження гармонійності фасаду, та/або для прикраси.

Ці елементи дизайну використовувалися в архітектурі протягом багатьох століть: “В Італії часів ренесансу, для підкреслення і збагачення фасадів архітектори створювали сліпі вікна, …а також сліпі аркади (аркатура) та навіть сліпі балюстради. При встановленні вікон, декоративна мета інколи могла переважати над практичними цілями забезпечення повітря і світла” (взято з Sash Repairs).

Було кілька практичних причин, чому архітектор міг відмовитися створювати справжнє вікно: щоб не впускати до кімнати забагато світла, щоб уникнути надмірного витоку тепла, щоб не втрачати площу стіни (яку можна було використати, наприклад, для меблів), або щоб приховати певні елементи, скажімо, димохід, чи інші приміщення всередині будинку, які не потребували, або не могли мати вікон.

Сліпі вікна є звичним явищем для історичних будівель у всьому світі. І, хоча найчастіше вони були лише архітектурним елементом, деякі з них і справді були колись вікнами, замурованими з тої, чи іншої причини. Особливо це стосується Великобританії, де у XVII столітті був запроваджений податок на вікна. Щоб уникнути сплати цих податків, власники будинків замуровували вікна. Окрім того, протягом століть вікна могли замуровувати і з інших причин, пов’язаних з ремонтом.

Для сьогоднішніх чутливих натур, які звикли керуватися більше функціональністю, аніж формою, це може здаватися дивним, однак в багатьох архітектурних стилях створенню сильного зовнішнього образу приділялося набагато більше уваги, ніж це робиться зараз.