Forgotten Galicia

Щоб скласти собі уявлення про те, як виглядало місто Броди, та його мешканці на початку ХХ століття, варто пробігти поглядом по поштівках, виготовлених Владиславом Коцяном (Władysław Kocyan). Коцян зібрав одну з найбільших колекцій поштівок зі зображеннями міста, які на сьогоднішній день служать безцінними свідченнями минулої епохи.

До Першої світової війни Владислав Коцян заснував у Бродах фірму канцелярських виробів, якою він керував доки не поїхав з Бродів у 1944-му році. Він торгував папером, канцтоварами, газетами, поштівками, та іншим причандаллям у кількох магазинах міста. Частиною його бізнесу було також виготовлення поштівок з видами Бродів.

Як автор поштівок, Коцян відповідав не лише за вибір зображень, які б представляли його місто, але і за мови, якими друкувалися написи на поштівках. Окрім власних уподобань автора, на вибір мови, без сумніву, впливала також і політична ситуація. За кілька десятиріч, під час яких Коцян керував своєю фірмою, йому довелося застати своє місто під владою Австрійської монархії, в горнилі Першої світової війни, під російською окупацією, у складі ЗУНР, і, врешті, під Польщею. Все це, так чи інакше, мало вплив на його бізнес і прийняття рішень.

Таким чином, протягом років Коцян випустив багато серій поштівок, часто використовуючи одні і ті ж зображення, змінюючи лише мову надписів. Загалом були представлені п’ять мов: польська, німецька, українська, російська і французька.

За австрійських часів в Галичині було звичним ділом випускати двомовні поштівки (німецькою, та офіційною мовою регіону, з 1870-го року – це польська мова), або поштівки лише з польськими написами. Набагато рідше можна було зустріти напис українською. Однак деякі поштівки Коцяна тримовні, з написами німецькою, польською, та українською. Ця серія поштівок датується 1914-м роком, коли Галичина все ще була частиною Австрійської монархії.

Коли ж Броди стали частиною Польщі після Першої світової війни, на деяких поштівках Коцяна можна побачити написи польською і французькою. (Хоча поштівки лише з польськими написами той час теж виготовлялися). Я припускаю, що французька вживалася тому, що на той час вона мала статус lingua franca.

Коцян також випустив серію поштівок з російськими написами, водночас з польськими. Хоча ці поштівки не датовані, але російська орфографія до 1918-го року, а також той факт, що Галичина деякий час знаходилася під російською окупацією (1914-1915) свідчать, що, швидше за все, вони були випущені у цей період. Мені цікаво, чи у цей час Коцян мав вибір, а чи був змушений вживати російську мову.

Окрім німецької, польської та української, була в Галичині ще четверта важлива і поширена мова – їдиш. Однак на жодній з поштівок Коцяна немає напису єврейською мовою, незважаючи на те, що пропорційна частка єврейського населення у Бродах була однією з найбільших серед міст Східної Європи.

Борріес Кузмани (Börries Kuzmany), пишучи в журналі Тhe Galitzianer про поштівку зі зображенням Голдгассе – головної вулиці Бродів, висловив думку, що такий польсько-німецько-український трилінгвізм був обраний навмисне, щоб вирізнити Броди серед інших міст. «Однак, однієї з найважливіших мов Бродів явно не вистачало: їдиш. В той час, коли єврейська еліта міста, перебуваючи під сильним впливом Гаскали, більш симпатизувала літературній німецькій мові і відправляла своїх дітей на навчання до Цісарсько-королівської гімназії імені кронпринца Рудольфа у Бродах, їдиш був, безумовно, найпоширенішою мовою спілкування серед низів. Вдалині від багатих вулиць міста, часто можна було зустріти вивіски та написи на ідиш. Однак, коли австрійська конституція визнала євреїв конфесійною меншиною, єврейська мова не набула юридичного статусу. Звичайно, Владислав Коцян міг додати єврейські написи на свої поштівки, але мова їдиш мала низьку репутацію. Окрім того, це б суперечило його вибору фотографій, на яких не видно жодних євреїв.

Отже, фотографуючи найважливіші місця та архітектуру міста, Коцян не лише показує нам, як колись виглядали Броди. Його поштівки дозволяють нам заглянути в історію міста та його околиць. Той факт, що стільки різних мов вживалися (а котрісь не вживалися) за такий короткий часовий проміжок, підкреслює те, наскільки бурхливими були часи до, під час, та опісля Першої світової війни.

Колекція поштівок

Велика колекція поштівок Коцяна знаходиться на сайті Polona. На відсканованих копіях є також і зворотні сторони поштівок, що містять перелік автора. Багато з них не датовані, однак ми можемо отримати деяке уявлення про період їх створення, зважаючи на мови написів. Більшість поштівок були взяті з цього сайту. Колекція поштівок у цій статті містить теж кілька зображень із сайту Center for Urban History, а також поштівки з моєї сімейної колекції.

Ринок

Площа Ринок у Бродах датується кінцем XVI столяття. Звідси беруть початок головні вулиці міста.

1914. Написи польською, українською та німецькою

Поштівка датована бл. 1921-им роком, але більш ймовірно з часів російської окупації. Написи російською і польською.

Бл. 1921. Написи польською і французькою.

Готель «Європа»

Будівля готелю датується першою половиною ХІХ ст. Свій сучасний вигляд цей готель отримав на початку ХХ ст.

Вулиця Золота і готель «Брісьтоль»

Готель Брістоль, побудований у 1909-му році, один із найкращих зразків архітектури сецесії у Бродах. Він здобув всесвітню славу завдяки Йозефу Роту, який описував цей готель у кількох своїх художніх творах.

Поштівка зліва з польським, українським та німецьким написом.

Повітовий суд

Споруда була збудована у 1910-1919-х роках, як будівля суду. У 1945-му році тут розмістили школу.

Поштівка зліва: міжвоєнний період, з польським і французьким написами. Справа: 1914, з польськими, українськими та німецькими написами.

1929. Польський і французький написи на зворотній стороні.

Бродівська гімназія

Будівля гімназії була споруджена у 1881-1883-х роках. У 1881-му році школа була названа на честь Рудольфа, кронпринца Австрії (K.k. Kronprinz Rudolf Gymnasium). У 1920-му році під Польщею, гімназія була перейменована на честь польського письменника Йозефа Корженьовскі (Józef Korzeniowski). На сьогоднішній день вона названа на честь українського художника Івана Труша, який навчався тут перед війною. Відомий єврейський німецькомовний письменник Йозеф Рот теж навчався у цій гімназії. (Мій дідусь Іван Сеник став директором школи під час війни – у 1940-му році.)

1915. Польський напис з австрійською назвою гімназії.

1925. Напис польською, з новою назвою гімназії.

Міжвоєнний період. Написи польською і французькою з польською назвою гімназії.

Празький банк

Побудований у 1909-1911-х роках як відділення Празького кредитного банку. Будівля використовувалася за призначенням лише до 1914-го року. Під час війни у ній розташовувалася австрійська управа міста. В період ЗУНРу – військова команда Бродів. У міжвоєнний період тут знаходилося командування Кресової бригади кавалерії.

Написи польською, українською та німецькою.

Будинок «Сокола»

Будівля у неороманському стилі (1904-1905) був побудований для польської гімназійної організації «Сокол», заснованої у Львові у 1867-му р. Тут також знаходилися бібліотека і перший у місті кінотеатр (1912 р.).