Родина Ліпінських

Мій пра-пра-пра-пра-пра-прадід звався Фелікс Ліпінський. Він народився в Закличині, біля Тарнова. Можна припустити, що його життя мало чим відрізнялося від життя інших талановитих селянських дітей. Ймовірно він навчався музиці в одному з численних монастирів, а потім почав кар’єру вчителя при аристократичних дворах, де давав уроки гри на кількох музичних інструментах.

«Кінець XVIII ст. Фелікс Ліпінський провів у маєтку родини Потоцьких у Радині біля Любліна. Його первістком був син Кароль Йозеф, який народився 30 жовтня 1790 року».

Це той самий Кароль Йозеф, мій далекий родич, який згодом стане відомим у всій Європі.

У 1799 сім’я Ліпінських переїхала до Львова.

Фелікс Ліпінський вважав, що атмосфера Львова особливо надихає на творчість. У дворі графа Адама Стаженського він працював вчителем музики, а також очолював невеликий оркестр. Маючи у своєму розпорядженні доволі хороших музикантів, він організував ансамбль камерної музики, часткове керівництво яким доручив молодому Каролю.

У свої двадцять з чимось Ліпінський, очевидно, був досить відомою особистістю у Львові, оскільки в кінці 1809 року йому запропонували стати першою скрипкою (концертмейстером) оркестру у місцевому театрі, яким керували австрійці. Це був знак особливої пошани і не дивно, що Кароль без вагань погодився.

Праця у першому львівському театрі

У 1795 році Генріх Булла заснував перший львівський професійний театр у церкві Святого Хреста і монастирі ордену францисканців, який він придбав три роки перед тим. Саме в цьому театрі Ліпінський провів багато ранніх років своєї творчої кар’єри.

Церква і монастир були збудовані у XIV-XVст., однак різні частини цього комплексу у різні часи зазнавали змін. У 1789 році через реформи Франца Йосифа ІІ францисканці були витіснені на околицю міста і покинули церкву з монастирем.

Комплекс розташовувався на місці, де зараз знаходиться вулиця Театральна 15. Вхід до театру був зі сторони сучасного проспекту Свободи. У 1842 році в театрі відбулася остання вистава. Під час нападу у 1848 році будівля дуже постраждала, а згодом була цілком зруйнована. Театр перебрався до будівлі театру графа Скарбека (сьогодні театр ім. Марії Заньковецької).

Більше про театр тут.

Львів зачарований Ліпінським

У 1817 році Ліпінський поїхав до Італії, щоб послухати гру Ніколо Паганіні. Вони познайомилися і навіть зіграли разом два концерти. Наступні кілька десятиліть Ліпінський гастролював Європою, де познайомився з багатьма відомими музикантами того часу. І врешті решт здобув репутацію єдиного серйозного суперника Паганіні. А в червні 1839 р. Ліпінський отримав подвійну посаду у Дрездені: концертмейстера королівського ораторію та капельмейстера придворної капелли.

Перед від’їздом до Дрездена Ліпінський дав два прощальні концерти у Львові, під час яких, як повідомляла львівська преса, він «як завжди зачаровував та підкоряв серця» слухачів своєю грою. Всі поціновувачі його таланту, писалося в газетах, дуже шкодували, що він покидає Львів і просили не забувати їх».

Прибуття Ліпінського до Дрездена та його вступ на посаду першого концертмейстера королівського оркестру стало важливою подією в культурному житті столиці Саксонії».

Зимою 1844р. Ліпінський навідується до Львова. «Коли новина про його приїзд облетіла місто, учасники музичної спілки рушили смолоскипною ходою від міської ратуші.  По дорозі до них приєдналися нові поціновувачі Ліпінського. Вони дійшли до «Goblentz House», де перебував музикант, і під оплески натовпу заспівали привітальну пісню та дві арії з Орфея.

«Спершу Ліпінський дав два концерти… у новозбудованому театрі Скарбека. … Маестро закидали квітами, а після завершення програми його нагородили лавровим вінком. На наступний день львів’яни влаштували обід на честь скрипаля, який тривав від 5:30 дня до 5:00 ранку. Поміж тостами і оваціями в його честь, Ліпінського просили знову приїхати до Львова, а в газетах надрукували поему під назвою «Залишся з нами».

На знак подяки за такий гостинний прийом, музикант дав ще один концерт, кошти з якого були віддані на благодійність.

Музика

Трохи музики Кароля Ліпінського

Lipiński, Karol 3rd violin concerto

Karol Lipinski – Violin Concerto No.2 in D-major, Op.21 “Militaire” (1826)

«Серед його творів є чотири концерти для скрипки, етюди, полонь’єзи, рондо, варіації, капріччо. Він написав три симфонії. Його адаптації твору Фердинанда Кауера «Das Donauweibchen» (Жіночка з Дунаю) з його власними вставками,  виконувалися у Львові кожного сезону протягом близько тридцяти років, починаючи з 1814. Однак на сьогоднішній день ця музика втрачена», взято з Вікіпедії.

Вихід на пенсію і смерть у Вірлові

У 1845 році Кароль Ліпінські придбав маєток у селі Вірлів, що знаходиться між Львовом і Золочевом. Тут він проводив свої відпустки, а у 1859 р. поселився тут на постійно. Після його смерті, його майно перейшло синам Гюставу і Константину. Згідно з його заповітом, на гроші, виручені від продажу маєтку, був заснований фонд, який надавав стипендії молодим скрипалям на навчання у Львові, Неаполі та Відні.  Цей фонд проіснував до початку Другої світової війни.

Це могила Кароля Ліпінського у Вірлові (пол. Urlów)

  

Родинні зв’язки

Нижче показано свідоцтво про народження брата мого пра-пра-прадідуся, Станіслава Беднавського, який народився 1861 р. у Бродах. В записах стоять імена батьків Станіслава, а також бабусь і дідусів, включаючи його бабусю Йозефу Ліпінську, народжену 1792 р., (мою 4x прабабусю), яка була сестрою Кароля Ліпінського.

***

Примітка: Цитати в цій статті взяті з книги Lipinski: His Life and Times Йозефа Поврозняка.

Тут хороша стаття про Кароля і його життя у Львові
А тут ще одна стаття від zbruc.eu

Текст: Арета Ковальська
Переклад: Оксана Карпа