Найдавніший україномовний надгробок моїх предків, який мені вдалось знайти – це могила моєї пра-пра-прабабусі, яка називалася Анна Давидович. (Більше про Давидовичів можна прочитати в статті «Еволюція метричних книг у Галичині (1760-1830)»). Анна померла в 1883 році і похована в селі Лучківці, в годині їзди від Львова. Її чоловіком був німець на ім’я Вацлав (Карло) Кун (Kühn).

Було використано правопис під назвою Максимовичівка. Представлений в 1827 році, на Галичині та на Буковині він використовувався в школах до 1895 року (а в русофільській пресі та книгах до 1930-х років).

Анна Кинъ
зъ Давидовичêвъ
упокоилася 28 серпня 1883
въ 64 р. житя
вѣчная ей памятъ
Сучасним правописом:
Анна Кин
зі Давидовичів
упокоїлася 28 серпня 1883
в 64 р. життя
Вічная їй пам’ять

***

На могилі однієї з сестер моєї прабабусі, що датується 1906 роком та знаходиться в селі Цішки (Чішки), використовується правопис желехівка. Він був поширений на Західній Україні в 1875-1925 роках та мав ряд відмінностей в написанні у порівнянні з максимовичівкою.

«Цей алфавіт, що складається з 34 букв, офіційно замінив правопис в галицьких і буковинських школах в листопаді 1892 р. Його орфографічні та лексичні норми (багато з яких ґрунтувались на південно-західних діалектах) були викладені в 1893 у русинській граматиці Степана Смаль-Стоцького та Теодора Гартнера. Желехівка була збережена на Галичині до початку 1920-х років».

Юлія Беднавска
Упокоїлася д. 14 марта 1906
в 19 році житя
Вічная єй память
Сучасний еквівалент:
Юлія Беднавська
Упокоїлася д. 14 березня 1906
В 19 році життя
Вічная їй память

***

На цій могилі моєї пра-прабабусі (с. Колодно, 1932 р.) використовується сучасний правопис. Проте, замість слова «листопад», використовується «падолист».

З Горнаткевичів
Вікторія Левицька
Прож. 81 літ
25 падолиста 1932 р.
Спочиває ту
і просить о молитву