Цікавим архітектурним та інфраструктурним елементом старих будівель у Львові є підвальне віконечко з металевими дверцятами. Навіть ці начебто неважливі, повсякденні «покривки» були довершені художньо-декоративним дотиком – унікальний виріз, який як я припускаю, слугував засобом для проникнення певної частки світла всередину підвалів та водночас і вентиляції підвальних приміщень.

Такі вікна відкривались ключем знадвору, та, ймовірно, також використовувались раніше в якості жолобів з метою транспортування товарів або вугілля безпосередньо в підвали з вулиць. Оскільки вони, як правило, знаходяться на зовнішньому фасаді будівель, багато з них слугували люками підвалів з боку вуличної частини крамниць – і тому зберігання товарів було дуже важливим.

Нині багато з цих дверцят зафарбовані і не використовувалися вже протягом багатьох десятиліть. Їх ключові отвори були заповнені фарбою, а ключі до них були вже десь давно загублені, в той час як самі підвальні приміщення могли бути залишені покинутими та не використовуваними, й спочиваючими в непорушній тиші…

Кожне з таких вікон має різну конструкцію – і таких є сотні по всьому Львову. (див. також Підвальні віконечка в Австрії.)

Моїми улюбленими і надалі залишаються ось ці дверцятами з вирізами у формі жіночих профілів. A роти у них відркриті, ніби у них якраз жвава і весела балачка між собою.

Автор: Арета Ковальська