Про львівські написи, з книжки Жанни Слоньовської “Дім з вітражем” (с.68):

Я завжди намагалася читати місто як книгу, але виявилося, що ось він – знає абетку. Біля фасаду одного будинку, з якого недавно обвалилася штукатурка, він сказав:
– Це мовою їдиш: ,,кава, чай, молоко”. Що року на весну Львів линяє, відкриваючи на фасадах літери з різних алфавітів. Нинішня влада ставиться до цього явища як до небезпечної хвороби. Щось на кшталт висипки. Симптоми, подолані в одному місці, з’являються щоразу в багатьох інших місцях. Проте доморощені лікарі впевнені у своїй кваліфікації та обраній терапії.
– І в них нічого не виходить?
– Поки що нічого. Але це… триватиме дуже недовго. Для мене вітраж на твоїй сходовій клітці – остання культурна мембрана міста. Якщо вона трісне, його вже ніщо не врятує.
– Падіння Рима? – невпевнено підказала я.