Український алфавіт і м’який знак

Існує декілька відмінностей між тим українським алфавітом, який вживається в діаспорі, і тим, який прийнятий в Україні. Йдеться про різницю в тому, як ми називаємо сам алфавіт, як ми називаємо літери алфавіту, а також в мелодії, на яку ми співаємо алфавіт (і власне в тому, що одні не співають алфавіт взагалі). Ще про одну відмінність я дізналася недавно, а саме про місце м’якого знака в алфавіті.

Як я зауважила, в українському алфавіті м’який знак стоїть не в кінці, а на третьому місці від кінця. Це мене добряче здивувало, коли я вперше про це дізналася. Проте ця зміна була введена відносно недавно. В 1990 році м’який знак перенесли з кінця алфавіту на місце перед літерою «щ», як це є в російському алфавіті. Дивно, чому його не повернули на місце після того, як Україна здобула незалежність.

В діаспорі ми вживаємо, переважно, слово «азбука», чи «абетка», в той час, коли в Україні поширеним є слово «алфавіт», або «абетка» (для дітей).

Коли ми співаємо алфавіт (принаймні у моїй спільноті в Чикаго), ми називаємо лише самі звуки (а, б, в, г, ґ, д…), а в Україні до приголосних звуків додають звук «е» (а, бе, ве, ге, ґе, де…), як показано нижче.

Я вчилася співати алфавіт на мелодію стрілецької пісні «Ой там на горі січ йде». Це було ще однією ознакою галицького впливу на діаспорську спільноту.  Але я не знаю, наскільки ця пісня була поширена за межами моєї спільноти.

Що стосується м’якого знака (який ми, до речі, називаємо «мягким», а не «м’яким», як в Україні), то він не просто завжди стояв в кінці алфавіту, а навіть, коли ми співали алфавіт, то в кінці була фраза «”мягкий знак, на кінці».

Щоб проілюструвати різницю, нижче показано два алфавіти. На першому фото — алфавіт, який висів у мене в кімнаті, коли я була малою. На другому — сучасний алфавіт, яким користуються діти в Україні зараз. Зверніть увагу на останній рядок і місце м’якого знаку.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *